Як навчитися довіряти дитину іншим і перестати все контролювати

Опубліковано 16 Грудня 2025 о 10:00

Блог Діти в місті Рівне >  Як навчитися довіряти дитину іншим і перестати все контролювати

Photo: Freepik

Багатьом мамам складно передати турботу про дитину комусь окрім себе – татові, бабусі, подрузі чи няні. З’являється відчуття, що «я краще знаю», а будь-яке відхилення від звичного порядку викликає тривогу. Однак, надмірний контроль не лише виснажує маму, а й заважає іншим дорослим відчути впевненість у своїй ролі. «Діти в місті» розуміють материнські хвилювання, але мають декілька порад щодо того, як відпустити надмірний контроль і довіритися близьким.

Чому важливо час від часу довіряти дитину іншим?

Довіряти дитину іншим важливо не тільки для мами, а й для самої дитини, і для батьків, і для родинних стосунків загалом.

Розвиток дитини

Спілкуючись з дорослими, дитина бачить різні стилі поведінки, реакції, способи турботи. Це допомагає їй краще адаптуватися до світу, розвивати гнучкість, самостійність і соціальні навички.

Формування довіри до світу

Коли дитина має позитивний досвід взаємодії не лише з мамою, а й з татом, родичами чи іншими близькими людьми, у неї формується базове відчуття безпеки: світ ширший, ніж одна людина, і в ньому є на кого покластися.

Зміцнення стосунків у родині

Даючи близьким можливість піклуватися про дитину, ви дозволяєте їм відчути свою значущість і відповідальність. Це зближує, зменшує напругу і допомагає будувати партнерські, а не контролюючі стосунки.

Photo: Freepik

Підтримка для мами

Делегування догляду допомагає зберегти ресурс, відновити сили і зменшити емоційне виснаження. Спокійніша наповнена мама – це теж важливий внесок у добробут дитини.

Підготовка до самостійного життя

Поступово довіряючи дитину іншим, ми м’яко готуємо її до садочка, школи, гуртків і ширшого соціального світу, де мама не завжди буде поруч.

Читайте також: Як соціальні мережі змінюють наше уявлення про материнство

3 прості техніки, щоб послабити контроль

1. Розділіть правила на зони

Умовно визначте дві сфери:

• Червона зона (безпека): ліки, хвороби, алергії, правила поведінки на дорозі. Тут ваші вимоги чіткі й незмінні.
• Зелена зона (побут): одяг, їжа, ігри, дозвілля. У цій зоні інші дорослі можуть вирішувати самі. Різні шкарпетки чи інший перекус — не проблема, якщо дитина перебуває у комфорті та безпеці.

2. Дозвольте іншим бути «інакшими»

Тато, бабуся чи няня робитимуть більшість речей не так, як ви. І це нормально. Так дитина вчиться будувати стосунки з різними людьми та розуміє, що є багато способів піклуватися й любити.

3. Фізично відійдіть убік

Коли ви поруч, дуже важко не втрутитися. Спробуйте вийти з дому хоча б на 15 хвилин на прогулянку чи у справах. Дайте близьким простір для самостійних рішень, дрібних помилок і їх виправлення, адже саме так формується відповідальність.

Делегування турботи – це спосіб зберегти власний ресурс і допомогти дитині вибудувати теплі, довірливі стосунки з усією родиною.

Як реалізувати це на практиці?

Photo: Freepik

Звертайтеся до рідних з проханням допомогти з дитиною і намагайтеся помічати позитивні моменти: що вдалося, де вони впоралися добре, що принесло користь дитині. Робіть акцент на успіхах, а не на недоліках. Внутрішнього «контролера» при цьому важливо не придушувати й не знецінювати, а спостерігати за ним. Не боротися, а досліджувати. Так поступово стає зрозуміло, де контроль справді допомагає, а де він зайвий. Контроль не буває абсолютно правильним або абсолютно помилковим — у чомусь він захищає, а в чомусь заважає. Усвідомити це можна лише через спокійне, уважне спостереження. Це процес не швидкий. Так само важливо ставитися до себе з турботою: підтримувати себе, хвалити за маленькі кроки, помічати власний прогрес.

Що стосується довіри до близьких, з віком дитини вона природно зростає. Чим старшою стає дитина, тим легше нам довіряти її іншим людям: родичам, друзям, дитячим колективам, школі. А на початку варто практикувати розумну довіру. Ви можете залишатися поруч, спостерігати, як справляється близька людина. Адже довіра завжди починається з першого кроку — попросити про допомогу й побачити, що тато, бабуся чи дідусь насправді справляються значно краще, ніж здавалося.

Вам може сподобатися наша стаття: 5 сигналів, що ваш батьківський графік вийшов з-під контролю