Як навчити дитину правильно викликати екстрені служби

Photo: Діти в місті

Дитина може опинитися в ситуації, коли поруч немає дорослого, здатного швидко допомогти. Пожежа, погане самопочуття когось із близьких, аварія чи інша небезпечна ситуація - у таких випадках важливо не лише знати номер екстреної служби, а й розуміти, як правильно повідомити про те, що сталося.

«Діти в місті» розповідають, як пояснити дитині алгоритм виклику екстрених служб і потренувати її вдома.

Які номери має знати дитина

В Україні для виклику екстрених служб діє єдиний номер 112. Також можна звертатися безпосередньо до окремих служб:

• 101 - пожежно-рятувальна служба;
• 102 - поліція;
• 103 - швидка медична допомога;
• 104 - аварійна газова служба.

Для молодших дітей необов’язково вимагати механічного запам'ятовування всіх номерів одразу. Насамперед варто пояснити, що в небезпечній ситуації можна зателефонувати 112 і повідомити оператору, що сталося.

Важливо також показати дитині, де на телефоні знаходиться функція виклику, і переконатися, що вона вміє нею користуватися.

Читайте також:

Що робити, якщо дитина загубилася у торговому центрі, парку чи на пляжі

Дитина має знати не лише номер

Сам факт, що дитина пам'ятає 112, ще не означає, що вона зможе правильно повідомити про ситуацію. Тому краще навчити її простого алгоритму.

Під час розмови з оператором потрібно:

1. Сказати, що сталося.

Наприклад: «Мама впала і не відповідає» або «У квартирі багато диму».

2. Назвати місце події.

Дитині важливо знати свою домашню адресу: місто, вулицю, номер будинку та квартири. Якщо вона перебуває в іншому місці, можна назвати адресу або орієнтир, який знає.

3. Відповідати на запитання оператора.

Не потрібно намагатися самостійно придумати, що говорити далі. Оператор може запитати, хто телефонує, скільки людей потребують допомоги, чи є небезпека поруч та інші деталі.

4. Не класти слухавку першою.

Поясніть дитині, що потрібно залишатися на лінії та виконувати вказівки оператора, доки він не завершить розмову.

Як пояснити дитині, що говорити складно

У стресовій ситуації навіть дорослі можуть розгубитися, тому від дитини не варто очікувати ідеально сформульованого повідомлення. Її головне завдання - привернути увагу до ситуації та дати оператору базову інформацію.

Можна запропонувати дитині запам'ятати кілька простих запитань:

• Що сталося?
• Де це сталося?
• Хто потребує допомоги?

Наприклад, замість довгого пояснення дитина може сказати: «Мені потрібна допомога. Моя бабуся вдома, їй дуже погано. Ми за адресою…»

Якщо дитина не знає точної адреси, це не означає, що телефонувати не потрібно. Варто повідомити оператору все, що вона знає про місце перебування, а далі відповідати на його запитання.

Пропонуємо переглянути: Безпека на дорозі: про що варто поговорити з дітьми

Photo: magnific.com

Важливо навчити дитину не боятися звертатися по допомогу

Деякі діти можуть боятися телефонувати незнайомій людині або переживати, що зроблять щось неправильно. Тому важливо окремо проговорити: якщо ситуація справді небезпечна, звернутися по допомогу - правильно.

Не варто залякувати дитину розповідями про можливі наслідки чи сварити за помилки під час навчальної гри. Краще пояснити, що оператори екстрених служб щодня спілкуються з людьми в різних ситуаціях і допоможуть зорієнтуватися.

Водночас дитина має розуміти, що екстрені номери не використовують для жартів, перевірки телефону чи розваги.

Потренуйте алгоритм у спокійній обстановці

Найкращий спосіб навчити дитину - кілька разів програти ситуацію вдома. Наприклад, дорослий може сказати: «Уявімо, що мені раптом стало погано, а ти залишився поруч сам. Кому ти подзвониш? Що скажеш?»

Дитина називає номер, пояснює ситуацію та адресу, а дорослий грає роль оператора й ставить уточнювальні запитання.

Таку вправу можна повторити для різних сценаріїв: хтось отримав травму, у приміщенні з'явився дим, дитина загубилася або стала свідком небезпечної ситуації.

Після гри варто спокійно обговорити, що вийшло добре, а що потрібно повторити. Головна мета такого тренування - не навчити дитину говорити «за сценарієм», а сформувати впевненість: якщо щось сталося, я знаю, що робити і до кого звернутися.

Читайте також:

Безпечне перебування на природі: захист від укусів кліщів, комарів і ос

Що ще дитина має знати

Окрім номера екстреної служби, корисно поступово навчити дитину кількох базових речей:

• своє ім'я та прізвище;
• домашню адресу;
• імена батьків;
• номер телефону хоча б одного близького дорослого;
• як користуватися телефоном;
• як звернутися по допомогу до іншого дорослого, якщо самостійно зателефонувати неможливо.

Для маленької дитини частину цієї інформації можна записати на картці або зберегти в телефоні дорослого. Але краще не покладатися лише на запис: дитині варто регулярно нагадувати важливі дані в доступній для її віку формі.

Навчання правилам виклику екстрених служб - це не розмова про небезпеку заради небезпеки. Це спосіб дати дитині зрозумілий алгоритм на випадок непередбачуваної ситуації. Якщо вона знає, кому телефонувати, що сказати та де знаходиться, їй буде простіше діяти навіть тоді, коли поруч немає дорослого.