А що мені, а що мені лежу собі на ...;“Ей Ви зверніть на мене увагу”

Опубліковано 03 Травень 2017 о 21:09

Блог Діти в місті Рівне >  Здоровʼя і спорт >  А що мені, а що мені лежу собі на ...;“Ей Ви зверніть на мене увагу”

Йдучи по місту була свідком такого випадку: дитина лежить на асфальті тупає ногами, репетує, ніби плаче. Мама стоїть відійшовши дивиться в іншу сторону. 

   Давайте розглянемо, що могло спровокувати дану поведінку та корисні рекомендації яких потрібно дотримуватись у даній ситуації.

Йдучи по місту була свідком такого випадку: дитина лежить на асфальті тупає ногами, репетує, ніби плаче. Мама стоїть відійшовши дивиться в іншу сторону. 

   Давайте розглянемо, що могло спровокувати дану поведінку та корисні рекомендації яких потрібно дотримуватись у даній ситуації.

Агресія – це енергія подолання, боротьби, відстоювання своїх прав та інтересів. До агресії спонукають такі почуття, як гнів і злість, тобто агресія – це вираз цих почуттів. Ця сила необхідна дитині для того, щоб досягти своєї мети, протистояти перешкодам. Небажаною є не сама агресія, а неприйнятні форми її прояву: звичка кричати, ображати, фізичні прояви агресії так, і словесні. Тому завдання батьків та осіб які причетні до виховання дитини вдомі є не усунути її агресію, а навчити адекватно проявляти свої негативні почуття: гнів, обурення, неприйняття. Саме тому, що дитина не вміє усвідомити й висловити протест стосовно значущої особи (батьки, вчителі, вихователі), у неї може виникати «безпредметна агресивність»: поширення почуття злості на слабші та безпечні об’єкти – на однолітків, дітей,тварин, предмети. Однією з причиною підвищення дратівливості також можуть бути фізичні чи психологічні проблеми дитини, які виснажують її, підвищують збудливість та імпульсивність. Психологи виділяють різні форми агресії. Всі ці форми можна легко побачити в групі дитячого садка, в школі, на дитячому майданчику… 

   Слід зауважити, що дорослі покладають надто багато надій на такий метод виховання як покарання. Якщо на прояви дитячої агресії дорослі відповідатимуть такою ж агресією вони зазнають поразки. Тож карати чи не карати дитину?

         Не можна карати і сварити:

• Під час хвороби або неповного одужання;
• Під час їжі, гри, перед та після сну;
• Одразу ж після фізичної чи душевної травми (падіння,бійки, нещасного випадку);
• Коли дитина вже не справляється зі страхом, неуважністю, лінощами, будь – яким недоліком;
• Коли ви в поганому настрої чи негаразди на роботі, схвильовані, засмучені.

    Ще одна помилка яку припускають дорослі: батьки сварять дитину і стверджують, що вона ледар, боягуз, ідіот, негідник, нелюд тощо. І дитина вірить. Слова для неї значить лише те, що значить. Будь – яке твердження сприймається однозначно.

         Слід запам’ятати:

• Якщо дитину постійно критикують – вона вчиться ненавидіти;
• Якщо дитина живе у ворожнечі – вона вчиться агресивності;
• Якщо дитину висміюють – вона стає замкненою, низька самооцінка;
• Якщо дитина зростає в докорах – вона починає жити з почуттям провини;
• Якщо дитина живе з батьками які ведуть аморальний спосіб життя — вона може моделювати їх поведінку з ранього віку.

   І навпаки:

• Якщо дитина живе в терпимості – вона вчиться сприймати інших;
• Якщо дитину підбадьорювати – вона починає вірити в себе, в свої можливості;
• Якщо дитину хвалять – вона вчиться бути вдячною;
• Якщо дитина зростає у чесності – вона вчиться бути справедливою.

 дитяча агресивність – це ознака внутрішньої емоційної нестабільності, внутрішніх переживань, а також один із способів особистісного захисту; сукупність деструктивних дій та вчинків. Це не тільки батьківський смуток, загроза позитивної комунікації в дитячому колективі, але й проблематика сім’ї в якій перебуває дитина яка проявляє агресію, а потреба в емоційній близькості між усіма членами родини, розуміння, підтримці та допомоги в даній проблематиці.

Література

Прищепа Т.: Агресивна дитина// Психолог – 2008- березень № 10 – с. 18-20.

Інтернет джерела:

https://dytpsyholog.com/2015/08/19/причини-дитячої-агресії/

 Асоціальна поведінка підлітків (агресивність у підлітків) // Психологічна газета - 2005 - квітень №7 - с. 16-17.

 Фото взято з мережі інтернет